Шановні здобувачі освіти! Продовжуємо працювати дистанційно.
Ілюстрації і анімаційні картинки, опубліковані в цьому блозі, взяті з відкритих джерел Інтернету і використовуються виключно в некомерційних цілях.
Навчальний модуль «Дизайн предметів інтер'єру»
8 урок
онлайн
20.10.22
Тема: Засоби художнього конструювання
Д/З:зробити короткий конспект
7 урок
онлайн
13.10.22
Тема: Принципи дизайну.
Декоративність.
Принцип традиції. Тектоніка. Характеристика виробів згідно з вимогами до принципів дизайну.
Відповідність змісту.
У змісті виробу важливу роль відіграє призначення виробу. За призначенням вироби поділяють на декоративні, ужиткові (утилітарні, прикладні) декоративно-ужиткові.
Декоративність — це сукупність художніх властивостей, які підсилюють емоційність та художність виробів.
До декоративних виробів належать ті, які виконують роль прикрас та оздоблення: настінні панно, декоративні тарілки тощо.
До ужиткових належать вироби, призначені для виконання певної роботи і головними ознаками яких є зручність у використанні та продуктивному виконанні роботи. Такі вироби часто оточують нас: ножиці, голка, різак та інші.
Якщо утилітарні вироби мають оздоблення, то вважають, що вони за призначенням декоративно-ужиткові.
На зовнішній вигляд утилітарного виробу, його форму, колір, вибір матеріалу, безумовно, впливає його функціональне призначення. Тобто, перераховані характеристики будь-якого предмету інтер’єру, у першу чергу, повинні відповідати його змісту. Винятком є художні вироби, що мають тільки декоративну цінність і використовуються в предметному середовищі тільки для гармонізації його естетичного вигляду. Призначення всіх інших виробів повинно легко вгадуватись за їхнім зовнішнім виглядом. Отже, одним із основних принципів при створенні предметів інтер’єру є їх відповідність змісту.
Під змістом предмета розуміють сукупність ознак, які визначають, виділяють його серед інших. Більшу частину свого життя людина проводить у приміщеннях: житлових чи виробничих. Мабуть, саме цим пояснюється наша цікавість до дизайну й якості предметів інтер`єрного призначення. Надійність і форма таких виробів та їх технічна й економічна ефективність значною мірою залежать від матеріалів, з яких їх виготовлено. Сучасне виробництво має в своєму розпорядженні широкий вибір матеріалів. Метал, скло, бетон, натуральне дерево, пластик, папір є серед них традиційними. Ці матеріали ми можемо побачити в кожній звичайній оселі, а їх використання визначається характером конструкції предметів, призначенням та умовами експлуатаціі. Вплив нових матеріалів на форму здійснюється не автоматично, іноді деякий час зберігається традиційний зовнішній вигляд виробів. А перетворення можливі тільки завдяки творчому підходу дизайнерів до процесу проектування Для того, щоб застосування матеріалів для виготовлення предметів інтер’єру було доцільним, необхідно враховувати їх властивості з усіма перевагами і недоліками. Найбільш важливими для матеріалів, що застосовуються для виготовлення виробів інтер’єру, є не тільки архітектурно-художні (естетичні) властивості, до яких належать блиск, текстура, фактура, колір, а й фізичні та механічні, що характеризують стан матеріалів, вплив на них води, температури, механічні впливи та, деякою мірою, хімічні.
Тематична
Д/З: опрацювати матеріал, записати короткий конспект
6 урок
онлайн
06.10.22
Тема: Створення ескізів предметів інтер'єру різних стилів.
Д/З:намалювати ескіз своєї кімнати
5 урок
29.09.22
Тема: Сучасні стилі інтер'єру. Визначення стилів.
4 урок
22.09.22
Тема:Особливості українського етнічного стилю інтер'єру.
Опрацювати самостійно тему та підготувати повідомлення про
"Особливості українського етнічного стилю інтер'єру."
3 урок
15.09.22
Тема: Етнічний стиль інтерєрів. Визначення стилів.
Етнічні стилі інтер’єру — це напрями, які мають у собі національні особливості дизайну житлових приміщень якоїсь країни й зумовлені культурними традиціями та способом життя людей, які, у свою чергу, пов’язані з географічним положенням країни та її кліматичними умовами. Інтер’єри в таких стилях характерні для певних місцевостей (наприклад, французький чи середземноморський) або оформлені за допомогою декоративних елементів (масок, статуеток, вишивок, посуду, килимів та інших предметів), які втілюють національний колорит.
Матеріали для дизайну інтер’єру в етнічному стилі добирають натуральні та екологічно чисті: палісандр, ебенове і червоне дерево, бамбук, ротанг, каміння і глину, кістку, шкіру, пір’я птахів. Переважають предмети ручної роботи або їх майстерні копії. Неабияка роль у створенні етнічних інтер’єрів належить текстильним декоративним виробам.
Характеристика етнічних стилів оформлення інтер’єру. До етнічних належать стилі кантрі, англійський, американський, Прованс, індійський, японський, які є одними з найпопулярніших у сучасному світі.
Стиль кантрі (селянський стиль) позбавлений поняття сучасності або несучасності. Його теплота внесе затишок у будь-яке приміщення. Слово «кантрі» (country) — англосаксонського походження, воно означає одночасно країну і село. Стиль народився в США, але давно відійшов від першоджерела, став міжнародним та існує в безлічі різновидів.
Для такого інтер’єру добирають природні тони: усі відтінки коричневого, жовтий, теракотовий, помаранчевий, рожевий кольори. Можуть траплятися й відтінки синього, зеленого, фіолетового, але вони мають бути максимально приглушеними і теплими.
Відповідного колориту приміщенням додають штори, покривала, скатертини, серветки, килимки з орнаментальними малюнками, плетені абажури і меблі. Стіни прикрашають розписні керамічні тарілки, металева чеканка, оригінальне макраме. Найголовніші атрибути стилю кантрі — набивні ситці та клаптева техніка печворк.
Англійський стиль — елегантний і затишний напрям. Він передбачає лаконічність форм і продуманість деталей. Його основні принципи — аристократизм і стриманість. Головне в цьому стилі — добротність, справжність і натуральність в усьому. У наш час він виражається як у прямому копіюванні його історичних різновидів (вікторіанський стиль, чиппен-дейл, шератон), так і в еклектичному поєднанні духу і рис різних епох.
Незмінними предметами декору англійського стилю є картини, сімейні фотографії в масивних дерев’яних рамках, фамільні портрети, настільні лампи і настінні бра, великі дзеркала в дорогих рамах із позолотою.
За опитуваннями, більш ніж для третини британців улюблене місце в будинку — вітальня. Найпопулярніший предмет у цій кімнаті — витвір мистецтва. На другому місці (з невеликим відривом) — багатофункційний телевізор.
62 % жінок Великобританії бажають мати вдома камін, серед чоловіків цей показник становить лише 54 %.
Американський стиль. Цей стиль в інтер’єрі майже завжди асоціюється з так званими квартирами-студіями, де кухня, їдальня і вітальня, як правило, об’єднані між собою різними оригінальними способами. Він може поєднувати в собі класику, готику, модерн і навіть бароко. Основні його риси — простота й універсальність, а також свобода в просторі та розмірах меблів.
Стиль Прованс в інтер’єрі є французькою інтерпретацією стилю кантрі. Його назва походить від однойменного регіону на півдні Франції. Протягом кількох століть художники з усього світу з’їжджалися сюди, щоб зобразити соковиту, повну яскравих барв природу Провансу на своїх полотнах. Під впливом цієї природної краси і сформувався прованський стиль — світлий, затишний і навіть запашний через наявність безлічі квітів у приміщенні.
Стиль прованс швидко набув популярності, особливо серед митців, а в XIX ст. поширився в усій Європі. У сьогоденні інтер’єр житла в цьому стилі привертає увагу своїм комфортом і особливою атмосферою. У ньому гармонійно поєднуються французька розкіш і сільська простота.
Завдання дизайнерів, які створюють предметне оточення, — пробудити фантазію, змусити замислитися навіть над найпростішими речами.
Матіас Хоффман, німецький дизайнер
Французький Прованс у живописі
У дизайні інтер’єру в стилі Прованс найчастіше використовують білий, світло-кремовий, пісочний, лавандовий, приглушений індиго, теракотовий, світло-сірий кольори помірних, наче вигорілих на сонці, відтінків. Важлива особливість цього стилю — повна відсутність темних і кричущих тонів.
Індійський стиль привнесе відчуття комфорту і спокою в будь-яке житло. Перевагу віддають червоному, малиновому, оранжевому, зеленому і бірюзовому кольорам. Доповнити інтер’єр в індійському стилі допоможуть розписні килими і покривала, легкі або, навпаки, громіздкі штори, порцеляновий посуд, різноманітні вази і статуетки з індійськими мотивами, дзеркала і світильники з латуні.
Японський стиль — це переважання чітких ліній у поєднанні з ніжними відтінками колірної гами, що створює неймовірний комфорт і простір. Інтер’єр у цьому стилі вирізняється простотою та стриманістю, а натуральні матеріали (кедр, рисовий папір, клен, бамбук, камінь і плетена лоза) додають відчуття гармонійного єднання з природою.
Традиційний японський будинок не має стін, і пейзаж є природним продовженням інтер’єру. Зсередини будинок ділиться не на кімнати, а на функційні зони (за допомогою ширм, завіс, перепадів рівня підлоги).
Принциповою особливістю японського стилю є наявність у приміщенні лише найнеобхідніших предметів меблів, побуту і декору.
Скульптурні мініатюри (нецке), ляльки з дерева, бронзові статуетки, сувої з ієрогліфами (какемоно), бамбукові або солом’яні килимки, скриньки, віяла, карликові дерева (бонсаї), композиції з квітів (ікебана), світильники і витончений керамічний та порцеляновий посуд — усе це додає інтер’єру завершеного вигляду.
Це матеріал з підручника Трудове навчання 9 клас (дівчата) Пелагейченко, Біленко
2 урок
Пройти тест "Загальні відомості про дизайн"
1 урок
Тема: Загальні відомості про дизайн. Значення дизайну як сучасного методу проектування.
Мета: засвоєння знань про дизайн як важливу складову проектування, його значення, завдання та вимоги дизайну до формоутворення предметного середовища, а також про засоби, властивості та якості композиції як основу дизайну; формування вмінь виконувати завдання зі складання різних видів композиції. Розвивати логічне, образне та критичне мислення, творчу уяву. Виховувати основи естетичної культури, інтерес до професії дизайнера.
Обладнання: малюнки, підручник «Технології», креслярський папір та інструмент, фарби, пензлики.
Методичне забезпечення: презентація, тести у програмі MyTest, скрінкаст "Золотий перетин".
Тип уроку: комбінований.
СТРУКТУРА УРОКУ
І. Організаційний момент
Ø перевірка наявності учнів;
Ø перевірка готовності учнів до уроку;
ІІ. Актуалізація знань
Завдання
Картка 1
1. Як здійснюється аналіз інформації?
2. Які існують способи занотовування проаналізованої інформації і чим вони відрізняються між собою?
Картка 2
1. У чому полягає електронний спосіб аналізу та компонування інформації?
2. Яка технологія написання та оформлення реферату?
III. | Мотивація навчальної діяльності учнів |
1. Що називаємо дизайном?
2. У чому полягає професійна діяльність дизайнера?
Висновок учителя: дизайн — це сучасне поняття, яке широко вживається у всіх сферах життя. Досить модною професією є й дизайнер. Щоб вироби були естетично досконалі, приваблювали нас своєю формою і вишуканістю, дизайнер має докласти чимало зусиль для того, щоб вони були красивими.
Кожному з нас необхідно володіти загальними поняттями про художнє конструювання, уміннями будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати основні принципи дизайну, а й уміти виготовляти об'єкти праці за законами дизайну.
IV. Повідомлення теми і мети уроку
Отже,сьогодні ми з вами розглянемо: «Загальні відомості про дизайн»
Очікуванні навчальні результати:
1. Вміти виконувати завдання зі складання різних видів композиції.
2. Вміти застосовувати набуті вміння та навички на практиці.
3. Дотримуватись організації робочого місця, правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час виконання робіт.
V. Вивчення нового матеріалу:
План вивчення:
1. Дизайн як символ сучасної цивілізації.
2. Особливості дизайнерського проектування.
3. Поняття про композицію і колір.
Дизайн— це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу.
Дизайн, як творчий процес, можна поділити на художній дизайн (створення речей із точки зору естетичного сприйняття) та технічну естетику — наука про дизайн, ураховуючи всі аспекти, і перш за все конструктивність (ранній етап становлення дизайну), функціональність (середній), комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу тощо (сучасне розуміння дизайну).
Дизайн — це творчий метод, процес та результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найбільш повної відповідності створюваних виробів та середовища в цілому можливостям та потребам людини, як утилітарним, так і естетичним.
Художнє конструювання, як практика дизайну, є своєрідним методом проектування предметного середовища. Виникло воно на певному етапі культурно-економічного розвитку суспільства, є продовженням культури та перебуває на зламі двох своєрідних галузей людської діяльності - технічної й естетичної. Взаємодія двох видів діяльності визначає специфіку дизайну як особливого виду творчої естетичної діяльності, що поєднує естетичну і неестетичну діяльність у галузі матеріального виробництва.
Дизайн є невід'ємною складовою процесу проектування, методом компонування предметних елементів та зв'язків у системах «людина — середовище» для отримання позитивних техніко-естетичних (споживацьких) властивостей об'єкта, що проектується, у співвідношенні з сучасним цілісним ідеалом матеріальної й естетичної культури.
Дизайнер — це фахівець, що відповідає за функціональний і естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метою дизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.
Дизайн сьогодні — це провідна технологія у створенні будь- яких речей, починаючи від літаків та суден і завершуючи модельним одягом та побутовими приладами. Тому, дизайнер повинен працювати у творчій співдружності з інженерами, конструкторами, вченими, технологами, економістами, лікарями, знаходити цілісне уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування таким виробом людиною.
Дизайнер повинен мати широкий кругозір і гарний естетичний смак, уміти творчо мислити, володіти аналітичними й об'ємними методами пошуків форми, добре знати конструктивні й оздоблювальні матеріали. Таким чином, дизайнер займає чільне місце в галузі художнього конструювання, у проектуванні складних виробів, де технічна й естетична сторони однаково важливі.
Завдання дизайну — формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини. Тому дизайн створює матеріальні цінності, які безпосередньо в процесі художнього конструювання набувають естетичної цінності.
Дизайн за своїм характером, методом (художнє проектування) і метою належить до естетичної діяльності. За предметом, засобами і результатами дизайнерська діяльність входить до структури промислового проектування, а через нього — у систему промислового виробництва.
За останні два десятиліття практика дизайну надзвичайно ускладнилася. Адже проектування принципово нових промислових виробів, художньо-конструкторські зміни у зовнішньому вигляді промислової продукції неможливі без серйозної зміни її технічних характеристик, без створення фірмового стилю, що охоплює всі сфери діяльності сучасної корпорації. Фактично, зараз неможливо знайти сфери виробничої чи соціальної практики країни, у якій би не брали участь професійні художники-проектувальники, дизайнери.
На чому ґрунтується дизайнерське проектування? В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Поняття «композиція» у мистецтвознавстві має кілька значень. Композицією називають будь-який твір мистецтва, незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис. Крім того, під композицією розуміємо творчий процес (компонування) — побудову художнього твору, об'єднання його частин в єдине ціле. Композиція — це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу.
Основи композиції були закладені ще в давніх трудових традиціях українців, і слугували основою у творчих проявах народних майстрів. Народні художні ремесла продукували традиційні предмети домашнього вжитку, в яких функціональні якості органічно поєднувалися з естетичними.
Однією з умов виразності об'єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності, які є важливими факторами естетичної досконалості виробів.
У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об'ємна, глибинно-просторова.
Фронтальна композиція — це композиція, що розташована в одній площині. Об'ємна — це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін. Глибинно-просторова — ця композиція, що виконується з передаванням глибини простору.
У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони, як масштабу, закон пропорційності, закон контрасту.
Закон масштабу. Серед об'єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами.
Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів. Перше — застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто тим предметом має користуватися, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, які пов'язанні з оформленням інтер'єру, ритуальні і культові предмети.
Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об'ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.
Тотожність характеризує найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1) — метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосовуються під час виготовленні наборів (ансамблю) однотипових виробів.
Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально — відтінок, ледь помітна різниця). Таким чином, нюанс — це відношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.
Композиційні прийоми. На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До головних композиційних прийомів належать ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.
Ритм — властивість, що характерна для багатьох явищ природи, у тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання тощо), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображення закономірностей реального світу, ритм увійшов у всі види мистецтва, став одним із необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, у танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.
Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об'ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об'єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними співвідношеннями властивостей тощо). Він буває простий і складний. Простий ритм — рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів у об'ємно-просторовій та орнаментальній структурі й називається метричним. Одним із прикладів метричного порядку може служити рівномірне розміщення «дармовисів» на гуцульських виробах із дерева.
Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо). Симетрія вносить у об'єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.
Асиметрія — . Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об'єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.
Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об'ємних і площинно-орнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.
01 - статика, холод
02 - статика, тепло
03 - статика, холод
04 - динамика, холод
05 - динамика, контраст
06 - динамика, тепло
Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).
Фактура, формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну. До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю. Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів: різання, тесання, кування, карбування, шліфування або внаслідок виготовлення самих творів: плетіння, ткання, вишивання тощо.
Текстура — природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Вона буває простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабо і чітко виражений.
Графічність — позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети. Розглянемо кожен із них окремо.
Поняття про колір. Колір відіграє велику роль у нашому житті і діяльності, оточує і супроводжує нас усюди. Художники, архітектори, дизайнери, розв'язують композиційні задачі, пов'язані з кольоровим кліматом міста, виробничого і суспільного інтер'єрів, виставкового ансамблю. Текстильники розуміють під цим терміном засіб, який застосовується для фарбування.
Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на дві важливі групи: хроматичні й ахроматичні. До групи ахроматичних відносяться білий, сірий і чорний кольори. Вони характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття. Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відображають різну кількість світла, що падає на тіло.
Між найяскравішими — білими — і найтемнішими — чорними поверхнями є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі. Людське око розрізняє в гамі ахроматичних кольорів близько 3000 відтінків.
Хроматичні кольори — це ті кольори та їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними поняттями: кольоровий тон, насиченість і яскравість.
VІ Практична робота «Складання контрастної композиції із геометричних фігур»
Матеріали та інструменти:
1. Креслярський папір.
2. Креслярські інструменти.
3. Гуаш чи акварельні фарби, туш, пензлики, плакатні пера.
Практичне завдання: скласти умовну композицію із геометричних фігур на поєднання більших і менших об'ємів, кольорових чи тонових протилежних характеристик (біле — чорне, червоне — жовте, жовте — зелене).
Геометричні фігури можуть бути одно типового плану: одні трикутники, одні круги чи прямокутники і т.д., або змішаного плану. Вони можуть бути введені в композиційне розв'язання для виявлення контрасту. Техніка виконання може бути різною: чорно-біла або в кольорі, крапками або штрихами.
Зразки поєднання геометричних фігур |
VІІ . Закріплення нового матеріалу:
VІІІ. Підведення підсумків уроку:
Рефлексія (перевірка психоемоційного стану учнів, ефективності мотивації діяльності).
Метод «Мікрофон»
Метод "Мікрофон" надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.
Правила проведення такі:
· говорити має тільки той чи та, у кого "символічний" мікрофон,"
· відповіді не коментуються і не оцінюються;
· коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати .
Отже, ми розглянули загальні відомості про дизайн. То ж дайте відповіді на такі питання:
1. Що нового ви дізналися на уроці?
2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, за яких умов це може бути?
ІХ. Повідомлення домашнього завдання:
Опрацювати відповідну тему в підручнику сторінка 6-8.
Проектування та виготовлення предметів інтер'єру
35 урок
34 урок
33 урок
32 урок
Д/З: опрацювати матеріал
31 урок
Декорування виробу
1. Чи можна оздоблювати вироби інтер'єрного призначення?
2. Які способи оздоблення ви знаєте?
3. Чи впливатиме оздоблення виробу на його загальний вигляд?
Види декорування виробу. Оздоблення виробу
Важливу роль у виготовленні виробів інтер’єрного призначення відіграє їх декорування та оздоблення. Саме ці види робіт надають виробу ексклюзивності, довершеності та витонченості. Способи оздоблення виробів вам відомі з попередніх класів.
Декорація (від фр. decoration — прикраса) — це художнє прикрашання предмета або приміщення. Звідси слова: декорувати — художньо
оздоблювати й декоративний — вираження змісту та художньої образності.
Декорування — це набір технік та художніх прийомів, за допомогою яких можна підсилити виразні властивості виробу, тобто прикрашання виробу з використанням образотворчих засобів.
Декорування виробів поділяється на два види:
• за матеріалом виготовлення декоративного елемента — дерев’яний декор, текстильний декор тощо;
• за технікою виконання оздоблення — різьблення, декупаж, батик, печворк, вишивання тощо.
Також розрізняють три види декору:
• формоутворюючий;
• орнаментальний;
• сюжетний.
Декор може по-різному розміщуватись на площині. Ви вже знаєте, що таке композиція та композиційний центр, і можете зробити висновок щодо впливу способу розміщення декору на загальний вигляд виробу.
При тотальному способі розміщення декор заповнює всю площину виробу, що декорується (мал. 7.1).
При локальному способі розміщення декор зосереджений в одному місці — композиційному центрі, і таким чином формує художній образ виробу (мал. 7.2).
При контрастному (ритмічному) способі розміщення декоративні елементи чергуються з ділянками не оздобленої декором поверхні (мал. 7.3).
Хаотичний спосіб розміщення декору полягає у випадковому розташуванні елементів оздоблення на виробі (мал. 7.4).
Зверніть увагу! Усі декоративні та композиційні засоби виразності найкраще виявляють свої властивості саме в декорі!
Декорування виконується одним із двох способів:
• декор наносять безпосередньо на конструктивні елементи ви-робу;
• декоративні елементи виготовляються окремо та згодом кріпляться до виробу (накладний декор).
Техніки декорування виробів
Сьогодні для створення предметів інтер’єру існує величезна кількість різних матеріалів та елементів декору. Дизайнери використовують як всім відомі техніки декорування (аплікація, вишивка, різьблення, малювання тощо), так і давно забуті, а сьогодні знову відроджені (декупаж, квілінг, валяння тощо). Розглянемо деякі з них.
Декупаж
Щоб зробити найпростіші предмети інтер’єру ексклюзивними, надати їм незвичного вигляду, оновити або, навпаки, оформити їх під старовину (пристарити), необхідно освоїти різні техніки. Серед них сьогодні дуже поширеним є декупаж. Це, по суті, декорування різних меблів, посуду та інших предметів за допомогою нанесення малюнків та текстур (мал. 7.5).
У декупажі зображення вирізаються та приклеюються на попередньо проґрунтовану поверхню. Після цього для закріплення виріб покривається лаком. До заготовок для розпису можна приклеювати пір’ячко, листочки, мереживо, доповнювати їх різноманітним матеріалом.
Уперше ця техніка була використана в XV столітті в Німеччині майстрами, які займались виготовленням меблів. Вони наклеювали аплікації з малюнками на тонкому папері на стільці, столи, що робило такі предмети побуту стильними й водночас дешевшими, ніж дорогі інкрустовані меблі. У ті часи такий метод декорування предметів називали «мистецтво бідних». Але це не знизило популярності та народної любові до такого способу декорування. До того ж малюнки на папері для декупажу інколи виконували дуже відомі художники.
Батик
Рукоділля завжди допомагало людині знайти шлях до саморозвитку. Малювання картин, вишивання, розпис по тканині й багато іншого роблять життя захоплюючим та цікавим. Україна здавна славилася своїми майстрами на всі руки. Тому не дивно, що розпис по тканині, притаманний східним культурам, став захопленням для тисяч людей у нашій країні.
Ручний розпис тканини має свою красиву історію виникнення. Як свідчить легенда, одне з божеств Індонезії спустилося на землю. Воно мріяло зустріти щось нове і яскраве, але там на нього чекали сірі тони та великий сум. Побачивши все це, божество вирішило наповнити світ яскравими фарбами, щоб зробити людей щасливими. Так і з’явився розпис на тканині — батик (мал. 7.6).
Сучасний розпис по тканині має три способи виконання:
• холодний;
• гарячий;
• вузликовий батик.
Клаптикове шиття (печворк, квілтинг)
Популярним видом декорування сьогодні також є шиття з клаптиків, або печворк. Сучасне мистецтво печворку переживає своє друге народження та, на відміну від історично відомої техніки, дозволяє комбінувати різні способи шиття. Наприклад, з’явилась ще одна техніка клаптикового шиття — квілтинг — виготовлення з клаптиків стьобаного виробу (мал. 7.7).
Техніка квілтингу набула популярності в Україні порівняно недавно, але наші майстрині вже оцінили його можливості й обрали за улюблене хобі. Квілт є поєднанням різних технік — печворку, аплікації, вишивки і власне шиття.
Різниця між печворком і квілтингом полягає в тому, що квілт складається з декількох шарів.
Існують такі види клаптикового шиття:
• декоративний — клаптики зшиваються у вигляді малюнка або в довільному порядку;
• прокладковий — виріб має об’ємний вигляд;
• підкладковий — використовують однотонні тканини світлого або темного забарвлення.
Для клаптикового шиття використовують переважно бавовняну тканину. Іноді для квілтингу можна використати джинсові, вельветові і навіть гобеленові тканини.
Валяння (фелтинг)
Останнім часом особливої популярності набула техніка валяння, або фелтинг. Ця техніка рукоділля дозволяє створювати аксесуари, одяг, декоративні предмети, об’ємні іграшки та картини (мал. 7.8).
Ремесло валяння із шерсті тварин має багатовікову історію. Люди в цей спосіб виготовляли необхідні теплі речі: одяг, взуття, капелюхи. Волокна вовни прокочували й здавлювали або багаторазово проколювали голками (мал. 7.9а). Сьогодні для цього використовують спеціалізовані голкопробивні машини (мал. 7.96).
Для валяння використовують вовну овець, ангорських кіз і верблюжу шерсть. Вовну для валяння поділяють на декілька видів:
• груба — застосовується для створення іграшок;
• напівтонка — підходить для декорування та оздоблення виробів;
• тонка — використовується як наповнювач для іграшок і для створення листів фетру;
• слівер — являє собою розчесані й очищені волоски; застосовується як основа для різних колірних варіацій;
• вибіленка — використовується переважно для світлого фону, її можна фарбувати в домашніх умовах;
Розрізняють дві основні техніки валяння: сухе валяння та мокре. Поетапно вони між собою дещо різняться. Особливістю мокрого способу є використання теплої мильної води, яка перетворює шерсть на повсть. Шматочки кольорового матеріалу викладають у певному порядку за схемою, під дією теплої води утворюється заготовка, яка скріплюється за допомогою частих проколів спеціальною голкою. Таким методом роблять сумки, капці, мітенки, шарфи та інші аксесуари.
Суха техніка дозволяє створювати іграшки, квіти, намистини. За допомогою товстої голки вибивають потрібну форму виробу, а тонким інструментом створюють дрібні деталі.
Практична робота
Декорування та оздоблення виробу
Правила безпеки: робота виконується з дотриманням правил безпечної праці в шкільних майстернях.
Послідовність виконання роботи:
1. Ознайомитись зі способами декорування та оздоблення виробів.
2. Обрати той спосіб, який найбільше підходить для виробу, що виготовляється.
3. Дібрати інструменти та матеріали, необхідні для декорування та оздоблення.
4. Виконати декорування та оздоблення виробу.
Ключові слова: декорування виробу, оздоблення виробу, батик, декупаж, фелтинг, печворк, клаптикове шиття, валяння.
Контрольні запитання
1. Що таке декорування виробів?
2. Чим відрізняється декорування від оздоблення?
3. Які види декору ви знаєте?
4. Якими способами можна декорувати виріб?
Працюємо! Д/З:
Розгляньте вироби на малюнку. Визначте, які види декорування були використані. Накресліть у зошиті таблицю за поданим зразком. Визначте вид декорування за матеріалом та заповніть в таблиці верхній рядок. Друге визначте вид декорування за технікою та заповнює другий рядок таблиці.
Працюємо творчо й самостійно
Під час відвідування онлайн музеїв, виставок, магазинів, кінотеатрів тощо уважно розгляньте види декорування інтер'єрів. При можливості зробіть скрін, роздрукуйте зображення та вклейте їх у зошит. Опишіть, які види декорування були використані в цих приміщеннях, що вам сподобалось найбільше та яка техніка декорування була використана. Що вам хотілося б змінити в декорі розглянутих об'єктів?
30 урок
III. Технологічний етап виготовлення пано
III. Технологічний етап
Готуємось до Великодня, прикрашаємо оселі!
Допомагаємо мамам в приготуванні святкового столу!
ідеї:
https://www.youtube.com/watch?v=umPe9JJTqWw
https://www.youtube.com/watch?v=PXNu9FQFLxY
https://www.youtube.com/watch?v=I5THwayoGR8
Також черпайте ідеї в інтернеті, можна виконувати роботи з паперу чи картону, фетру, фоамірану та природніх матеріалів. Включайте метод фантазування.
Фото виконаних робіт надсилати на электрону адресу tetianaa14@gmail.com
27 урок
III. Технологічний етап
Готуємось до Великодня, прикрашаємо оселі!
Допомагаємо мамам в приготуванні святкового столу!
ідеї:
https://www.youtube.com/watch?v=umPe9JJTqWw
https://www.youtube.com/watch?v=PXNu9FQFLxY
https://www.youtube.com/watch?v=I5THwayoGR8
Також черпайте ідеї в інтернеті, можна виконувати роботи з паперу чи картону, фетру, фоамірану та природніх матеріалів. Включайте метод фантазування.
Фото виконаних робіт надсилати на электрону адресу tetianaa14@gmail.com
26 урок
III. Технологічний етап
3.1. Проаналізувавши технологію виготовлення топіарію та урахувавши, які відомі техніки оздоблення виробу ліпше застосувати, складемо технологічну картку.
3.2. За технологічною карткою виготовимо топіарій.
Топіарій - дерево щастя своїми руками
25 урок
2.6. Економічне обґрунтування проекту
Перед виготовленням виробу необхідно з’ясувати, чи є проект економічно вигідним, чи е потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробу, використаних матеріалів тощо. Для цього треба провести експертизу проекту.
Експертиза виробу нерозривно пов’язана з економікою виробництва і має досить складну структуру. Це пояснюється тим, що виріб має багато характеристик, не лише з погляду дизайнера, а й технолога, інженера, маркетолога. В експертизі дуже важлива економічна частина, тому коротко розглянемо економічне обґрунтування проекту.
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражена в грошовій формі витрата на виробництво і збут продукції. Собівартість об’єднує дві частини вартості - вартість використаних засобів виробництва і частину вартості необхідного продукту.
Вартість використаних засобів виробництва об’єднує витрати на використання предметів праці (сировини, матеріалів, енергії, тари і т. д.) та частину вартості засобів праці, перенесену на продукцію у вигляді амортизаційних відрахувань.
Вартість необхідного продукту є сукупністю витрат для відтворення робочої сили і складається не тільки з коштів на оплату праці, а ще й із грошових виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання, які в собівартості продукції відображені частково, у вигляді відрахувань на соціальне страхування.
Обидві ці частини забезпечують просте відтворення виробництва.
Третя частина вартості - додатковий продукт суспільства - використовується для розширення виробництва, виплат і безплатних послуг із суспільних фондів споживання.
Собівартість продукції визначається індивідуальними затратами праці в умовах досягнутого на конкретному підприємстві технічного рівня виробництва (індивідуальна собівартість), тим часом як вартість продукції (робіт, послуг) - затратами суспільно необхідної праці.
Собівартість продукції як найважливіший інструмент вимірювання рівня затрат суспільної праці є основою для формування і вдосконалення цін, визначення доходу, прибутку, рентабельності та інших фінансових показників.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо зараховані до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних ділянок, амортизація тощо.
Собівартість! об’єкта проектно-технологічної діяльності визначимо за формулою:
Розрахунок вартості матеріалів
№ з/п | Назва матеріалу | Ціна за одиницю м3 (грн) | Витрати матеріалів (м3) | Вартість витрат (грн) |
1. | Липа | 2500 | 0,002 | 5 |
2. | Лак | 50 | 0.02 | 1 |
Разом | 6 | |||
Розрахунок вартості електроенергії
№ з/п | Споживач електроенергії | Потужність споживача, кВт/год. | Тривалість роботи, год. | Вартість тарифу на електроенергію, грн/кВт | Вартість споживчої електроенергії, грн |
1. | Електричний лобзик | 0,8 | 0,5 | 0.9 | 0.36 |
2. | Електрична фрезерна машина | 0,9 | 0,1 | 0.9 | 0,08 |
Разом | 0,44 | ||||
Розрахунок амортизаційних витрати
№ з/п | Назва інструменту, пристосування, обладнання | Ціна (грн) | Амортизаційний коефіцієнт (%) | Амортизація (грн) |
1. | Фрезерна машина | 1300 | 0,001 | 1,3 |
Електричний лобзик | 850 | 0,001 | 0,85 | |
2. | Свердла | 20 | 0.01 | 0.20 |
4. | Свердлильний верстат | 1400 | 0.0001 | 0.14 |
5. | Різці (косячки) | 25 | 0.01 | 0,25 |
Разом | 2.74 | |||
Розрахунок собівартість виробу
№ з/п | Витрати | Вартість витрат (грн) |
1. | Вартість матеріалів | 6 |
2. | Вартість роботи | 61,53 |
3. | Вартість електроенергії | 0,44 |
4. | Амортизаційні витрати | 2,74 |
Разом | 90,71 | |
2.7. Екологічне обґрунтування проекту
Екологічний аналіз є важливою частиною розробки проекту, в якому визначаються типи впливу проекту на навколишнє середовище, оцінюються всі позитивні сторони і наслідки, які будуть понесені внаслідок цього впливу, та здійснюється розробка заходів, необхідних для пом’якшення або запобігання шкоди навколишньому середовищу під час реалізації та експлуатації виробу.
Липа, деревина з якої ми виготовляли кухонний набір, екологічно чистий матеріал. Вона використовується з давніх-давен у побуті, з дерев’яних мисок люди їли, з кухлів пили. У результаті з впевненістю можна стверджувати, що розроблений нами виріб є екологічно чистим, і його можна сміливо використовувати для приготування страв.
Доцільно забезпечити безвідходне виробництво, оскільки в процесі виготовлення виникає велика кількість стружки. її можна використовувати для виготовлення таких матеріалів як ДВП, ДСП, наповнювач для композитів. Використання відходів підвищить не тільки екологічність майстерні, а й забезпечить її матеріально-сировинними ресурсами, необхідними для виготовлення інших виробів.
24 урок
II. Проблемно-пошуковий етап
2.1. Вироблення ідей та варіантів конструкції виробу
Результати пошуку зразків аналогів виробу в торгівельній мережі, на виставках та в-мережі Інтернет показали, що існує багато варіантів конструкції кухонних наборів. Вони відрізняються деталями, які входять до цього набору (функціональним призначенням), матеріалом виготовлення (деревина, пластик, фанера та ін.), оздобленням. Виходячи з попередніх досліджень, можна прийти до висновку, що буде доцільно спроектувати кухонний набір, до складу якого входять лише розподільчі дошки, які можна закріпити на декоративній планці. Цим висновком будемо керуватися під час добору зразків-аналогів (таблиця 1).
Таблиця 1
2.2. Вибір оптимального варіанту та обґрунтування конструкції виробу Для того, щоб визначити, чи відповідає кухонний набір функціональним, конструктивним, технологічним, естетичним і економічним вимогам, проаналізуємо моделі-аналоги.
Вимоги | №1 | №2 | №3 | №4 |
можливість використання | + | + | + | - |
раціональність розмірів | + | + | - | + |
забезпечення гігієнічних вимог | + | - | + | - |
можливість використання у якості прикраси | + | + | + | - |
простота і компактність конструкції | - | + | - | + |
надійність конструкції | + | - | - | + |
простота і зручність виготовлення | + | - | + | + |
наявність матеріалів у майстерні | + | + | - | + |
наявність обладнання у майстерні | + | + | + | - |
забезпечення мінімальної собівартості виробу | + | + | - | + |
зменшення експлуатаційних витрат | + | + | + | - |
привабливий зовнішній вигляд виробу | + | + | + | - |
виразність форми і оздоблення | + | + | - | - |
Разом | 12 | 10 | 7 | 6 |
У результаті порівняння зразків кухонних наборів можемо стверджувати, що за базову конструкцію візьмемо конструкцію №1. Ця форма, на нашу думку, є цілісною і найменш розповсюдженою.
Оздоблювати набір ми вирішили технікою геометричного різьблення. В якості основного елементу вирішили обрати розетку.
Другий зразок-аналог має привабливий зовнішній вигляд, і виникає бажання створити щось подібне, тому в кухонному наборі спробуємо відтворити відповідний колір.
Третій зразок має надійне кріплення дошок на основі, отже використаємо запропонований спосіб кріплення.
Таким чином, доцільно спроектувати кухонний набір суцільної конструкції, невеликих розмірів.
Набір можна оздобити різьбленням. Для виразності і передачі контрастності використаємо спосіб моріння різьблення. Для захисту від бруду виконаємо опорядження.
2.3. Аналіз майбутньої діяльності. Прогнозування результатів роботи
Результатом виконання проекту буде оригінальний кухонний набір для домашнього ужитку. До набору буде входити три дошки.
Оскільки виріб призначений для приготування їжі, то вимоги до конструкційних матеріалів високі. Вони не повинні вступати в хімічну реакцію з продуктами харчування, не мають залишати запаху та кольору. Матеріал має бути відносно дешевим та легким в обробці. Тому доцільно використати дошку з липи.
Колір липи білий з рожевим відтінком. Розглядаючи точені або різьблені вироби з липи, ми майже не помічаємо її текстури. Здається, що вони виконані з однорідної деревної маси, позбавленої шаруватості. Таке уявлення складається тому, що вироби з липи шліфуються дуже рідко. Яким би гострим не був різець, він все ж мне деревні волокна, роблячи деревину злегка бархатистою на поперечних зрізах і глянцюватою - на поздовжніх, тому і здається, що у липи немає якогось визначеного текстурного малюнка. Але це не так. Щоб переконатися в цьому, ретельно відшліфуємо липову дошку, і текстура тут же виявиться. Ми побачимо хвилясті, чітко розмежовані річні шари, особливо на торцевому і тангенціальному розрізах. Така чіткість пояснюється тим, що кожен річний шар відокремлений від іншого світлою дуже вузькою смужкою.
Деревина липи м’яка, особливо свіжозрубана або розпарена, але коли висохне, вона стає досить твердою. Тому з деревини липи майстри вирізали різне кухонне начиння: ковші, черпаки, миски та ложки. Точили на токарних верстатах чаші, блюда та іграшки. Кухонний набір складатиметься з чотирьох основних частин: трьох розподільчих дощок та основи. Товщина дощок і основи складатиме 20 мм. Ширина - 200 мм.
Дошки із заготовок ліпше вирізати електричним лобзиком. Оздобити кухонний набір можна геометричним різьбленням.
Конструктивні особливості спроектованого кухонного набору подано у кресленику.
2.4. Виконання ескізу
Ескіз частин кухонного набору виконаємо на папері в клітинку.
2.5. Конструкційні матеріали, інструменти та обладнання, необхідні для роботи
Необхідне обладнання, інструменти та матеріали для виготовлення об’єкту проектування оформимо у вигляді таблиці.
23 урок
І. Організаційно-підготовчий етап
1.1 Визначення теми та об’єкта проектування
На кожній кухні є потреба в гарних наборах декоративних дощок. Створення кухонних наборів має давню історію. Тепер їх виготовляють не тільки із деревини, але й з фанери, пластиків, скла тощо.
Основним призначенням виробу є нарізування різноманітних продуктів. Є також дошки для сервірування столу та подачі готових став.
Особливо привабливими і потрібними є набори декоративних дощок. Одна зі сторін в них оздоблена за допомогою технік різьбленння, випалювання, інкрустації, розпису. Саме такий виріб може бути об’єктом проектування.
1.2. Визначення мети і завдань проекту
Мета проекту: на основі набутих на заняттях в навчальних майстернях вмінь і навичок проектування виробів і роботи з різними конструкційними матеріалами, інструментами й обладнанням спроектувати та виготовити кухонний набір із декоративних дощок.
Завдання проекту:
1. Користуючись різноманітними інформаційними джерелами (журналами, книгами, мережею Інтернет), скориставшись методом опитування, визначити вимоги, які необхідно врахувати під час створення кухонного набору, а також підготувати інформацію про об’єкт проектування.
2. Підібрати декілька моделей-аналогів і проаналізувати їх за встановленими критеріями відповідно до функціонального призначення.
3. Розробити конструкторсько-технологічну документацію для виготовлення виробу, підібрати конструкційні матеріали, інструменти й обладнання, необхідні для роботи.
4. Виготовити виріб.
5. Зробити економічні розрахунки виробу та дати йому екологічну оцінку.
6. Створити презентацію та провести рекламу виготовленого виробу.
7. Підвести підсумки роботи над проектом.
Об’єкт проектування будемо розробляти за наступними вимогами.
Функціональні:
1. можливість використання для нарізування м’яса, риби, овочів, фруктів, та ін. продуктів харчування;
2. раціональність розмірів;
3. забезпечення гігієнічних вимог;
4. можливість використання у якості прикраси домашнього інтер’єру. Конструктивні:
1. простота і компактність конструкції;
2. надійність конструкції.
Техніко-технологічні:
1. простота і зручність виготовлення;
2. наявність обладнання у майстерні.
Економічні:
1. забезпечення мінімальної собівартості виробу;
2. зменшення експлуатаційних витрат.
Естетичні:
1. привабливий зовнішній вигляд виробу;
2. виразність форми і оздоблення.
1.3. Міні-маркетингові дослідження
Для визначення доцільності виготовлення кухонного набору, а також встановлення вимог до виробу доцільно провести опитування серед можливих користувачів.
З цією метою були складені такі запитання:
- Які предмети, на вашу думку, повинні входити до кухонного набору?
- Кухонний набір зручніше розташувати на столі чи на стіні?
- При кулінарній обробці яких продуктів ви використовуєте кухонні дошки найчастіше?
Для того, щоб дізнатися чи економічно вигідно виготовляти кухонний набір, або доцільніше купити готовий, вирішив провести дослідження ринку.
Дослідження показали, що кухонні набори коштують від 150 до 500 гривень.
Результати дослідження показали, що більшість людей зацікавились можливістю кухонного набору під замовлення Тому ми вирішили спроектувати і власноруч виготовити кухонний набір відповідно до вищезазначених вимог.
22 урок
Якщо ви хочете створювати речі, яких раніше не було, варто більше дізнатися про футуродизайн, використовуючи ІКТ. Футуродизайн створює майбутнє. Будинок майбутнього, школа майбутнього, автомобіль майбутнього, нові гаджети та багато іншого створюються саме в цьому стилі.
ПРАКТИЧНА РОБОТА
Вибір стилю та створення ескізів предметів інтер’єру
Інструменти та матеріали: папір, олівці.
Порядок виконання роботи:
1. Використовуючи підручник та інші джерела інформації, виберіть предмет інтер’єру (оберіг, декоративне панно, ваза, поличка, топіарій, український сувенір та ін.) для реалізації майбутнього проекту.
2. Враховуючи принципи дизайну, виконайте ескіз майбутнього виробу.
3. Обговоріть ідею щодо свого проекту з однокласниками.
4. Підготуйте проектну пропозицію.
5. Порадьтеся з вчителем технологій щодо можливостей реалізації майбутнього проекту в умовах шкільної майстерні.
Фантазуйте і творіть! Приємних вам рукоділок та цікавих творилок!
Проєкт - це результат проєктування, що складається з документації та виробу.
Проєктування – це творча послідовна діяльність людини, що спрямована на вирішення певного завдання, виготовлення проекту.
Для виконання творчого проекту тобі необхідно виконати 4 кроки або 4 етапи:
1. Організаційно-підготовчий (визначення або уточнення завдання, висунення вимог до виробу, пошук малюнків подібних виробів).
2. Конструкторський етап (на основі малюнків та вимог виконуються зображення з необхідними змінами для виготовлення виробу).
3. Технологічний (виготовлення виробу з розробленими зображеннями).
4. Заключний (висновки на відповідність вимогам, поради щодо виготовлення, підрахунки витрат на проект).
Комментариев нет:
Отправить комментарий